Офіцер запасу Едуард Басурін знайшов для себе продовження військової служби в збройних формуваннях «ДНР» – від одного з командирів стихійного загону опору він швидко «доріс» до заступника міністра військового відомства республіки. В даний час він перебуває на посаді «заступник начальника управління народної міліції ДНР», при цьому ставши однією з медійних фігур «ДНР» та граючи роль неофіційного прес-секретаря «Міноборони «ДНР».
Біографія
Едуард Олександрович Басурін народився 27 червня 1966 року в Донецьку Української РСР, СРСР.
У 1983 році закінчив середню школу і вступив до Донецького вищого військово-політичного училища, яке закінчив у червні 1987 року (політпрацівник).
1987-1997 роки – служба в армії, військова кар'єра.
Ось що розповідав він про той період свого життя в одному з інтерв'ю російському виданню:
«Про щось особливе я не мріяв, займався спортом. А усвідомленість прийшла у восьмому класі. У мене був приклад – мій рідний брат, який навчався вже в Суворовському училищі, в Києві. І я просто вирішив піти по його стопах, ось і все. У мене була спроба після закінчення школи вступити в це Суворовське училище, і навіть батько зі мною їздив до Києва. Але не склалося за конкурсом, і я повернувся в Донецьк. Закінчив десять класів і після цього вже вступив до Донецького військового училища. Тому я просто пішов за прикладом, який був у моїй родині.
Після закінчення училища я поїхав служити на Урал, в місто Кунгур. Я служив у військах ППО політпрацівником».
Через десять років, залишивши кар'єру військового, Басурін, за його словами, повернувся в Донецьк і став працювати вчителем. У школі викладав і історію, і суспільствознавство, і географію, і фізкультуру. Але треба було утримувати сім'ю. Тому пішов працювати на шахту. І майже п'ять років пропрацював там. Займався доставкою негабаритного вантажу-тобто того вантажу, який в кліть не входив. Закінчив роботу в шахті на посаді бригадира. Потім пішов працювати на заправку. І вже потім його попросили допомогти налагодити роботу фірми з виробництва поліетилену. І ось до 2002 року Басурін – директор компанії, що спеціалізувалася на виробництві поліетиленової плівки високого тиску.
З 2006 по 2010 рр. – співробітник компанії, що спеціалізується на виготовленні продукції з ПВХ з нанесенням на неї лакофарбових матеріалів.
Сім'я
Басурин одружений. Двоє дітей: дочка 1989 р.н., син 1999 р. н. зі слів самого Басуріна (2015 рік) – син вчиться, дочка працює. Обидва знаходяться в Донецьку.
Хобі (з його слів):
«На те, що я любив раніше, потрібен час. Я люблю дивитися хороший футбол. Та інші спортивні змагання…
Я забув, що таке риболовля. Раніше мені дуже подобалося просто посидіти з вудкою. Просто сидіти біля водойми і дивитися на цей нещасний поплавок, думаючи: «Ось зараза, коли ж ти вже клюнеш?»…
Ще люблю сміятися. Просто намагаюся іноді знаходити ту віддушину, яка допоможе далі робити свою роботу».
Політика
Про початок своєї політичної діяльності сам Басурін розповідає наступне:
«Я на той момент ще працював, але у вільний час приїжджав на площу Леніна, дивився, що відбувається, слухав людей, про що вони говорять. Я завжди так чинив з моменту закінчення військового училища-слухав і розумів, що відбувається. І в результаті перейнявся всім цим рухом і вирішив у ньому брати участь. На другий або на третій день, коли вже взяли «Білий дім» – будівлю Адміністрації – я прийшов і з цього моменту практично звідти не виходив...
Просто на той момент була присутня ейфорія, пов'язана з Кримом. Адже на наших очах відбулося возз'єднання Криму з Росією. І люди, які стали виходити на площу в Донецьку, думали, що подібне станеться і тут і також безболісно. Усвідомлення прийшло, але вже пізніше..
Спочатку я виконував певні функції: безпосередньо брав участь у підготовці референдуму, потім з іншими здійснював контроль проведення референдуму на Донбасі. Виконував спецзавдання, пов'язані з безпекою кордону. Тоді все виходило цікаво, між Донецьком і Луганськом вже стояли українські блокпости, по Україні стояли блокпости між областями і на в'їздах в міста, перевіряли паспорти»...
Військову форму знову надів у липні 2014 року, зайнявши в «ДНР» посаду замполіта спецпідрозділу «Кальміус» (назву обрано за назвою однієї з річок Донбасу).
Ось що він розповідав про бригаду:
«Я прийшов туди, коли бригада вже була створена. Так вийшло, що один з її командирів-випускник того ж військового училища, що закінчив і я. Так я знову став заступником командира з політичної частини...
"Кальміус" спочатку будувався за принципом військового підрозділу, не ополчення. Тому ті аспекти, які необхідні для життя військової частини, вони закладалися вже тоді. Ми були найперші, які приймали військову присягу ... Так от, в тексті присяги були такі слова: «Присягаю донецькій землі!» А люди нас запитували: «Ви що, хочете сказати, що ви далі нікуди не підете?» І ми тоді трохи змінили текст і розширили поняття: «Присягаю Вітчизні!» Адже у Вітчизни кордонів не існує».
Читайте також: Бойовик Басурін запропонував бійцям ЗСУ переходити на бік терористів
Батальйон, створений 21 червня 2014 року, вперше вступив у бій 26-27 червня, беручи участь у штурмі військової частини внутрішніх військ України. 16 липня розвідгрупа «Кальміуса» влаштувала засідку в районі Карлівки, на яку вийшло дві бронемашини української армії з десантом на борту. Колона була знищена в упор. Далі батальйон брав активну участь у боях під Донецьком і Шахтарському, а з січня 2015 року – в районі Дебальцевого.
Восени 2014 року Едуард Басурін увійшов до числа координаторів оборони Донецька, чому посприяло його військова освіта і знання місцевості. Пізніше постановою «Народної ради Донецької народної республіки» він був затверджений на посаду заступника командувача корпусом «Міноборони ДНР» по роботі з особовим складом.
У період активних бойових дій в районі Дебальцева (з січня 2015 року) Басурін здобув популярність, виконуючи роль неофіційного прес-секретаря «Міноборони республіки». Саме йому було доручено озвучувати на прес-конференціях офіційні дані «ДНР» про хід і результати військових операцій.
«Перші коментарі, які я давав по військовій обстановці, були в кінці липня - початку серпня 2014 року. Журналістам чомусь сподобалося зі мною спілкуватися. І до мене постійно почали звертатися за коментарями, і так вийшло, що я висвітлював військову обстановку, яка на той момент відбувалася в Республіці: обстріли, жертви, трагедії ... якось саме по собі так вийшло»…
Читайте також: У «ДНР» несподівано закликали поважати Петра Порошенка
Басурін: «ДНР– посилає 300 т вугілля до Києва – безкоштовно
16 лютого 2015 року Едуард Басурін був включений в санкційні списки ЄС під номером 137.
За інформацією СБУ, Басурін особисто розстріляв українських полонених, які не побажали взяти участь у «параді військовополонених».
З 9 вересня 2015 року Басурін став представником глави «ДНР» з питань соціального захисту військовослужбовців при «народній раді».
У цьому ж місяці дав велике інтерв'ю з приводу того, що Київ не має наміру виконувати Мінські угоди:
Особисте життя
У 2016 році в соцмережах з'явилася інформація про те, що «товариш Басурін завів собі коханку вдвічі молодшу за нього самого. Обраницею високопоставленого командира стала 24-річна журналістка з Макіївки Саркісян Валерія Олександрівна, активістка громадської організації «Молода республіка». Судячи з фотографій зі сторінки самої громадянки Саркісян, адьюльтер трапився близько року тому, коли вона проходила практику в «молодіжній школі журналістики», організованій «спілкою журналістів «ДНР». З тих пір бурхливий роман не припинявся ні на день. Панночка часто публікує спільні фотографії з Едуардом Басуріним, супроводжуючи їх романтичними підписами.
Примітно, що Валерія Саркісян до Басуріна була неодноразово помічена в компанії британського журналіста Грема Філіпса, який багато часу проводив на Донбасі.
Ось що написав в ЖЖ polizia_nravov Користувач artemiylebed (artemiylebed):
«Здавалося б, факт любовного зв'язку Басуріна і Саркісян не повинен нікого дивувати. Війна, небезпека, душа вимагає ніжності і ласки: молода журналістка і зрілий військовий і політичний діяч ... десь проскочила іскра…
Але проблема полягає в тому, що Едуард Олександрович одружений, і виховує двох дітей. Який приклад він подає їм,і всім добропорядним громадянам Республіки такою поведінкою? Адже хіть і вільні звичаї політиків і командирів нерідко призводили до їх відставки. Лідери не мають права на подібні помилки - їх поведінка повинна бути бездоганною».
Читайте також: Бойовику Басуріну ввижаються українські танки з хрестами
Висловлювання
«У будь-якому випадку, я намагаюся знаходити час і спілкуватися з людьми, тому що найсильніша зброя, яку придумано людством-це слово. З усіма людьми потрібно спілкуватися. З друзями, ворогами - з усіма. І в спілкуванні вчитися. Вчитися ніколи не соромно. Не потрібно робити з себе ідола, який знає все і вміє все. Це дурість».
«На моїх очах робиться світова історія, але мені не пощастило, що робиться вона на моїй землі».
